четвер, 25 серпня 2011 р.

Катя, ти моя точка опору

Знаєте приємно відчувати, що поруч є людина на яку можна покластись. Це як точку опору мати. Вона мені говорить, що любить мене. І то є так приємно, бо це ж щиро. Приємно було, коли вона гріла мене, один піджак на двох і я боса по нічній Демидівці. А ще зимою у нас рукавичка теж одна на двох, і кишеня. Якась така була хвиля, таке відчуття приємне. І ми ішли, ішли і добре так було. Ходили міряти туман, сміялись, говорили. З нею можу говорити й говорити, вона в мене філософ, і завжди обіцяє вбити всіх хто образить мене.  Гукали щастя, щоб воно знайшло нас скоріше. І буде у нас усе добре, я знаю.
Я все одно не зможу написати все те, що крутиться в голові. Я її люблю дуже, вона мій геній)

Немає коментарів:

Дописати коментар