Люди падали в моїх очах і розбивались об каміння. З того провалля вони більше ніколи не повертались назад. А я стояла і не робила нічого. це було паралельно до мене. У іншій галактиці, у іншому житті.
Я забула те, про що варто памятати. Люди завжди звинувачують у всьому інших, не бажаючи бачити причину у собі.
Я ж мовчу.
Люди забувають що потрібно цінувати. Ми віримо примарам, не задумуючись над тим що колись таки все вилетить назовні.
Знову відчуття,
Я забула те, про що варто памятати. Люди завжди звинувачують у всьому інших, не бажаючи бачити причину у собі.
Я ж мовчу.
Люди забувають що потрібно цінувати. Ми віримо примарам, не задумуючись над тим що колись таки все вилетить назовні.
Знову відчуття,