Я ніби б'юся у кімнаті шукаючи вихід, та все чомусь пропускаю його. Чи може я виходити не хочу чи щось не дозволяє вийти. Це ніби ланцюг який відпускає на відстань сантиметра до дверей. І я все тягнусь і тягнусь, та марно. Він робить лише боляче врізаючись у тіло.
Та скоро я зберусь із силами та вирву цей ланцюг. Я все таки відкрию ті прокляті двері. І впущу щось нове у своє життя. А зараз і далі, як собака на прив'язі.
Немає коментарів:
Дописати коментар