Це буде уже завтра

Завтра буде вже весна, завтра я поїду до Вовки, завтра в Надєжди День народження)
усе це завтра.
Мій крихітка уже такий дорослий, у нас вже перший зубчик є і вже стояти сам навчився. Я так страшенно за ним скучила. Описати того не можна. Це одне з моїх найбільших кхань. Мій Вовчик.

я чогось так чекаю весни, незнаю. Вона якісь зміни несе. Усе у мене добре й так. Саме зараз розумію що щастя н езалежить від пори року, щастя воно в людях.

Сьогодні день який буває раз на 4 роки. Незнаю я як це людям котрі у цей день народились. Дивно якось.
У нас сьогодні 3 місяці, такий собі маленький ювілей.

Він мене на 1 більше любить, ніж я його люблю*

Така мала, а стільки щастя)

                                                                                           М.М.А.

Враження того, що моє місце зайняте. Та ще якби людина гідна була, а так. якось незвично. Стільки всього зроблено, а чи дійсно це все потрібно?
Мене сьогодні злість брала. Така величезна злість. Люди не розумііють усього того, що ти для них робиш. Ніякої вдячності. Мене аж сіпало, ну як так можна?

А я ще я тут вмираю, страшенно болить живіт(

На дворі сьогодні гарно дуже. Така вже теплиня. Знову дістала кроси і шапку легку, значить весна не за горами. Сьогодні взагалі дуже день гарний. Чогось усе мені таке щастя приносить.
Мені сьогодні усміхалась дівчинка маленька, така хороша, рочків 5.Якось особливо вона так дивилась і мені хороше стало. Діти щирі - це головний признак дитинства.

Мій Вовка хоч який маленький, але любить мене рівно так багато, як я люблю його.
Я йому все обіцяю що весною приїду, що медведя привезу і нарешті на руки візьму.
Я за ним скучила дуже.

А ще  я сьогодні вчилась багато. Нарешті здається я вже здорова.
Завтра у мене кр з алгебри. Цілу тему я дома просиділа, завтра бум ржати.

Веснааааааааааааааа

У повітрі весна. Я вам справді кажу. Чи це вже інфекційне захворювання під назвою любов. Ну бо таке вже твориться, що аж подивитсь мило. Незнаю. Але для мене у повітрі вже весна. Я люблю весну. Якось банально, але люблю. Люблю уже сам її розквіт. Але для того щоб дочекатись розквіту, потрібно пережити надмірну вологість і кашу під ногами. Я люблю весну. Люблю коли цвітуть вишні і яблуні, і алича у тьоті Ані.

А ще страшенно хочу до лісу, такого вже гарного теплого лісу. Хочу лежати і дихати на повні легені.


Весною я закінчу школу....

Отто Молочій

Ну я ж казала

=**

Ви уявіть, Маряна хвора. Та ще й ангіна.
Їм таблетки, полощу горло і ще багато всякого противного роблю.
У віторок Валентина, не те щоб я чекаю цей день, але якось тепер теплом мені віє. Хоча скучила я шалено.

А ще я так і не випила за здоровя Тарасика. Двічі нагода була, та не доля. Так як святкували ми ДН Тараса не всяткував ще ніхто. Це був незабутній вечір, таки точно.

Сидимо дома, а я чогось ще більше втомлена. нагнітає те, що залишається так мало часу.
Були на зустрічі з випускниками. І так смішно було дивитись на дорослих людей, які у стінах школи повертались душею у ті далекі роки. Коли вони згадували найсмішніші пригоди, прізвиська. Для них кожен закуток це своя історія, відмінна від нашої.
А через роки і ми будемо приходити, дивитися і зі сльозами на очах згадувати.
Якщо често, я навіть не уявляю як маю попрощатись зі школою, таке враження що потрібно попрощатись зі всім.

О, мені ще страшенно чіпсів з морозивом хочеться. Дивне сполучення, особливо коли у тебе ангіна.