середа, 21 березня 2012 р.

Справжнім друзям не забудь, подзвони. Бо добре чи зле, з тобою завжди вони

Відчуваю себе їжаком. Як тільки зявляються проблеми - я скручуюсь у клубок і випускаю голки. Я знову стала замикатись у собі. Все настільки виснажує, що сил боротися просто не вистачає. Так багато думок хочеться розповісти, але не вистачає слів. У потрібний момент не вистачає слів. залишається просто мовчати. а він страшенно злиться коли я так роблю. Я тоді навіть сама на себе зла.
Якби ж хто знав скільки чернеток висить у мене на цьому сайті. В мене не вистачає слів щоб завершити все те, що крутиться в голові.

 Все більше відчуваю себе зайвим пазлом. це відчуття коли картинка вже складена, а залишається ще один пазл. Зайвий. Тим пазлом напевне є я.
Я так втомилась морально. Зараз доля вирішується, а я незнаю чого хочу далі. Ви відчували колись коли мрія в друзки розбивається? от я незнаю чи варто спробувати. У такі моменти кожен розкриває своє обличчя. Люди тіні, та хіба тіні щось відчувають?

Я все частіше згадую 2010 рік. Тоді усе було якось по іншому. 

Немає коментарів:

Дописати коментар