У мене знову інтернет) ви навіть не уявляєте, як то тяжко коли у гуртожитку нема нету)
Сьогодні находилась) Спочатку фізра (з такими темпами я скоро на шпагат стати зможу), потім шукали Ощадбанк, а ще по квитки їздили і Вові дзигу шукали) велике місто, а дзиги нема. Притопала доми ледь жива, якщо це можна назвати притопала.
А так у мене все гаразд. Цей тиждень виявився для мене вдалим)
А в суботу їду до Вовчика свого коханого, свого маленького чуда.
ОТ і все))
В суботу з Олькою гуляли. Так дивно було сидіти біля школи. І знаєте незнаю я як кажуть люди що не сумують за школою. Університет і школа - це зовсім різне. Це навіть порівняти неможливо. Та в школі ми уже чужі. І якось саме собою розуміється, що вже на рівень вище.

спати треба, бо завтра раненько вставати. Я вже ненавиджу ранки. Вже прийшла та пора коли хочеться спати, і то багато спати.
Повинна не забути Христі "Записки українського самашедшого". Яка ж шикарна книга. А тут ще стільки книгарень. Отримаю стипендію - куплю якусь! обовязково!

Час працює на тих, хто працює на нього

А у Львові дощ. І місто стало зовсім похмурим. Люди знову кутають душі, ховаються від усього, навіть від себе. але дощ стає все пронизливішим.  

А я виявляється швидко звикаю до людей. Вже є такі як були. Вже є хороші і теплі. Я звикла уже до всього. Звикла до міста, що вчитись. От тільки дощ. Він якось все міняє. А в мене є коханий. З ним мені завжди тепло. Не буду вдаватись в подробиці, бо це вже зовсім особисте, але мені з ним так добре. Він завжди буде для мене опорою, від цього легше.

Усе так швидко, люди біжать і не дивляться. Це не той теплий Львів, де сотні сидять біля фонтанів. Але він манить якось посвоєму.  Тут так гарно. Це місто мрії. Я вже відчула ту насолоду коли можна просто сидіти біля фонтану у спекотний день, і коли до тебе долітають ті краплинки води. І як ми з Христиною тащились від того. А потім мокрі йшли на пару. Все тільки починається і я щаслива. Я знаю що буде не просто, але потрібно виривати щастя, потрібно боротись.

Колька каже завтра кінець світу, та де там) ще будемо ми жити) я завтра їду доми, на своє кохане ліжечко і маю з Олькою зустрітись. Ці символічні зустрічі. А ще я так страшенно за Катьою скучила. Ну так вже сильно. 

А в Львові дощ. І так мені хочеться щось почитати, а не взяла з собою жодної з хороших книг. А ще я хочу купити якусь дуже гарну книгу, ще не вирішила яку, але гарну. 

бувай* і пам*ятай)

як же я давно тут не була... сиджу у Львові і вчу англійську. Народ, я вчу англійську) так, і таке буває. а знаєте я ні разу не пожаліла про те що поїхала у Львів а не Київ. Таке вже гарне місто. Я ще так багато маю побачити. А ще я посилено вчуся, ой як я вчуся. Усе  у мене гаразд. Сумую страшенно, і то за всіма. Усе не так вже і складно. Тут простіше. а може і ні. Тут просто сам відповідаєш за себе. Це головне. Наступний крок до дорослого життя. Потрібно чітко розрізняти градацію всіх сходинок. Усе що стається, усе це потрібне. Ну правда ж?
 А ще я страшенно хочу у Оперний, у цирк і ще багато куди. А ще я хочу спати. так так так)
і завтра мені аж на 3 пару. От що для студента щастя. Поспати можна добряче. Проснусь то допишу.
цілую і люблю*