Привкус разбитых, выношенных губ

Знову втомлена, страшенно. Вже і Вовка не допомагає. Як можна просити людей щоб вони мене зрозуміли, коли я сама себе вже не розумію.
Я все більше розчаровуюсь у цьому світі і у собі також. Всі мрії, уявлення, плани розбиваються. Летять, летять і ніхто вже не зловить. Це вже все.
Сьогодні довго йшла додому. Я йшла повільно, а голову знову переповнювали думки. Я все відтягувала прибуття, хотілось іти все далі.
Я все бульше розчаровуюсь у собі. Я не досягаю поставлених цілей. Занадто рано я здалась. Зарано!!