Турутуту

А за цей тиждень я встигла виграти в турнірі з правознавства, хоч як то важко не було. Зрозуміла, вже вкотре, що не потрібно людей судити, якщо не знаєш їх. Стати хресною для свого коханого племінника. Напитись за його здоров'я. Почула від близької людини, що він мене любить. Дати інтерв'ю у газету. Написати Кр з геометрії. Готуватись до турніру з географії. А у суботу каток, нарешті. Виснажена скажено. 
Але ж я молодець чи не правда?

Щаслива*___*

Усе чудово, все так як навіть і не уявлялося. Це відчуття постійного руху, коли немає часу зайти у контакт, та й бажання немає. У мене є племінник, маленьке сонечко яке світить мені кожен день. А заради нього я можу проснутись коли завгодно. І то неперевершене відчуття тримати щось неймовірно маленьке на руках. І росте він кожен день і то є так приємно.
У мене є чудові друзі, яких я дуже люблю. Вони поруч, завжди. Вони виконують бажання.
Мені 17. Все залишилось так як і було. Я щаслива.
І нехай там буде що буде а все у нас вдасться.

залишилось 2 дні

Ну що сказати? майже вже змирилась

1 вересня. 5 ранку. цей день я не забуду ніколи

Приємно просинатись і знати, що є заради чого жити. Коли сказали, що він народився я плакала. Від щастя я захлиналась слізьми і дякувала їй, найкращій у світі сестричці, за племінника. А він такий малесенький, милий і найкращий. Для мене він напевне завжди буде найпершим, найкращим, моїм. І я настільки щаслива, що словами це описати не можливо. Це рідне, це своє, це незабутнє. 
Я люблю тебе мій маленький племінник*