L.S.

Як би болісно не було це визнати, але вона змінилась. Не ті очі, не та людина, не моя вже вона, не моя. Людинка, яка була для мене тим чимось таким хорошим, світлим. Та, яку я могла слухати днями й ночами. Поступово все притухає. Люди змінюються і це особливо замітно, якщо бачитесь ви раз на місяць. 
А найбільше боліло те, що все так кінчилось без слів. Та дружба, що була така велика, і здавалось вічна, кінчилась без слів. Та дружба тихенько котилась з гірки і настав момент коли вона полетіла у прірву. Звідти вороття напевне вже нема. Вона сама так вирішила не спитавши у мене. На лиці була усмішка, а поза спину образи. Так не гарно, дуже не гарно. А я залишалась другом, незнаю чого але я вдячна їй за ті роки що вона була поруч. І спогадів у нас багато. Багато хорошого позаду.
Але люди змінюються. Сильно змінюються.
L.S. я твій друг, памятай це. 



А хтось мені казав, що з ним такого точно не станеться. Перевіримо!