Майже тиждень на Львівщині. Тут я провела величезний кусок свого поки що короткого життя. Я знаю тут напевне все, кожна дорога, стежка, річка - все моє, все рідне. І так мені тут добре. Люблю просто сидіти у саду. Тут дуже гарний сад, з моїми улюбленими яблуками. Просиджую там що дня годинами. Тут люди хороші і мова зовсім інша. Я до такої степені просочуюсь усім цим, що стаю зовсім така як вони. Львівський акцент який відчутно зразу. А я так люблю усе це. І так мені приємно, що люди впізнають мене, вітаються. І хоч село тут геть маленьке, але люди пишаються тим, що тут народився видатний художник Іван Труш. Для них це щось своє, особливе. А ще друзі тут у мене, які знають мене такою яка я є. Їм байдуже звідки я, і ким я є там, в Демидівці. Вони знають мене таку, просту і веселу Мар'яну. Люблю гуляти полями, ходити на річку. Люблю слухати розповіді бабусі про все все, хочу чула це мабуть разів вже 100. А вона все розповідає як я була маленька, і як все в них була.
І це напевне останній раз, що я от так на довго приїхала сюди. А далі навчання, хоча залишається надія ще хоч на трішки приїхати сюди знову, не на день як приїжаю протягом року, а хоча б на тиждень. Просто відпочити. Саме тому, мабуть і хочеться зберегти у пам'яті, сфотографувати геть усе. Щоб лежала і нагадувало. А мене тут донечкою називають і байдуже, що я лише племінниця.
І знову кличуть вчитися до Львова. Красивого міста Лева)
Немає коментарів:
Дописати коментар