Одуванчик*

Час іде швидко. Уже 2 місяці пройшло, а ніби вчора.

Все так швидко, так миттєво і так добре. От часом думаю про те, скільки часу було втрачено. Скільки всього не зроблено. Скільки людей втрачено, і стільки ж нових знайдено.
Мені тепло всередині, біля серця.  І зараз мені добре. Я навчилась жити одним днем, любити одним днем, любити одного.

В мені зародилось чудове почуття, і тому я собою пишаюсь. Я любити навчилась. Мені сняться знову сни, хоча я часто не пам'ятаю їх. 

Я зараз живу, не існую...