Сьогодні чадо моє забрали, Вовку. І так мені вже скучно за ним, що то капець. За 2 місяці я звикла до того, що дома завжди мене чекають. І зразу від дверей Наталя йому каже, що хресна його "не путьова" прийшла. А він регоче так. Напевне кращої усмішки немає ні в кого. Я люблю його цілувати, за день напевне більше сотні разів. І очі в нього такі карі-карі. Навіть Наталя визнала, що любить він мене найбільше за всіх. Такі ми вже якісь похожі, чи то що. Коханнячко то він моє єдине. Завтра прийду, а дома порожньо. Сьогодні цілий день стримувала сльози. Я знаю що скоро звикну без нього, але його ж то так не вистачатиме.
А далі залишається збирати гроші на дорогу. І чим по швидше їхати у гості)
Немає коментарів:
Дописати коментар