Ну от і почалася осінь. така як я її чекала. Холодний дощ, вітер і надмірна вологість повітря. Осінь не приносить нічого, вона лише забирає. недавно зрозуміла, що таки сумую за тією яку втратила. Чогось не вистачає таки.
Сидимо із Вовкою самі дома. Він сміється і любить закидати на мене ноги. А я цілую його по тисячі раз на день. А він лише сміється. Хоча маленький але любов він відчуває.
Приходить розуміння того, що не потрібно розмінюватись на дешевих людей. Гнилих з середини. бо потім так огидно розуміти, що так глибоко помилялась. Люди б'ються у відчаї розуміючи свої помилки, а я вже просто змирилась зі всім. Життя поступово відкидає людей у яких вийшов термін придатності у моєму житті. і це правильно. усе у цьому світі правильно. Безглузді дзвінки. непотрібні повідомлення. здавалося свої, але такі чужі люди. А листя осипаєть, дерева оголюють свою душу. а я все глибше закутую ту свою душу, щоб ніхто не відчув.
І все у мене добре. осінь, а у мене все добре. є кого любити, цілувати і віддавати любов. а це я вам скажу річ головна.
Немає коментарів:
Дописати коментар