Учора був мій останній звичайний день у школі. Ми закінчили школу учора. Подитись назад і стає якось не по собі. 11 років ми чітко знали куди прийдемо 1 вересня. А зараз невідомість. Вчимо вірші на нашу останню шкільну лінійку. А НЕ ВІРИТЬСЯ!!! вчора ішли як звично зі школи. Чогось занадто швидко прийшла ця довгожданна мить. У школі залишається багато, ми ще стільки всього не зробили. Цілий рік говорила, що не буду плакати. А зараз незнаю. Я не вірю, що це вже фініш. Шкільний отой фініш.
Я напевне буду сумувати за кожним. Мені і досі не вистачає мого 9-Б. А що говорити про цих? Це вже доросла і міцна дружба. Хочеться зберегти її. Бажання обійняти всіх і так і не відпускати.
У четвер останній дзвінок, останній урок, останній погляд, такий дитячий погляд. Я чогось боюсь раптом розревітись. незнаю. Я справді незнаю за чим буду плакати. За школою, за роками, за людьми?
Тут усі такі рідні і хороші. Це розуміється у останній моменти. Ті моменти хочеться зібрати і тримати біля серця. Щоб коли важко, то згадувати все.
Я така вдячна всім тим хто був поруч. Вони були підтримкою.
Я не хотіла плакати на останньому дзвінку, але напевне буду....
Я напевне буду сумувати за кожним. Мені і досі не вистачає мого 9-Б. А що говорити про цих? Це вже доросла і міцна дружба. Хочеться зберегти її. Бажання обійняти всіх і так і не відпускати.
У четвер останній дзвінок, останній урок, останній погляд, такий дитячий погляд. Я чогось боюсь раптом розревітись. незнаю. Я справді незнаю за чим буду плакати. За школою, за роками, за людьми?
Тут усі такі рідні і хороші. Це розуміється у останній моменти. Ті моменти хочеться зібрати і тримати біля серця. Щоб коли важко, то згадувати все.
Я така вдячна всім тим хто був поруч. Вони були підтримкою.
Я не хотіла плакати на останньому дзвінку, але напевне буду....
Немає коментарів:
Дописати коментар